Композитори фестивалю

Моцарт! З його ім’ям була пов’язана така кількість легенд, спогадів, історій, уявлень! Були також і фальшиві уявлення про Моцарта – божественого, променистого юнака (XIX ст.), про Моцарта, який писав церковну музику за гроші, сперечався з архієпископом, у Бога не вірив (ХХ ст.). Так, з архієпископом сперечався. Але відношення до Бога?.. Яке воно було насправді? Ось фрагмент з листа до батька: «Смерть – істинна та кінцева ціль нашого життя; я до того поріднився з цією справжньою, найкращею подругою людини, що в її образі для мене не стає більш нічого жахливого … Я ніколи не лягаю в ліжко без думки про те, що завтра, мабуть, мене вже не буде; але ніхто з людей не може сказати, що я маю сумний, жалісний вигляд. Я дякую Творцеві за щастя і бажаю його від усього серця моїм близьким.” 4.04.1787 р.

Моцарт, автор геніального Реквієма, написав велику кількість духовних творів – пісень, гімнів, мес, мотетів. Серед них – твори присвячені Богородиці Діві Марії. В мотеті ”Sancta Maria , mater Dei” композитор нібито особисто звертається до Марії: ”Підтримай в цю тяжку годину вірного раба Твого... у житті захисти і від смерті збережи мене”. Меса, яка звучить в програмі нашого фестивалю, написана у 1779 р., має назву „Коронаційна”. Моцарт написав її до дня чудесного увінчання короною ікони Богоматері (Mariam am Plain) в церкві на плато біля Зальцбурга. В пам’ять про цю подію кожного року в п’яту неділю після Трійці в церкві Вознесіння, де сталося чудо, відбувалося урочисте богослужіння.

За сім років до смерті Моцарт вступив до масонської ложі. З цього часу він сповідав католицьку віру та водночас був масоном, як багато з його співвітчизників. Як це могло статися? Що сприяло такому рішенню? Судити не нам – Богу, який бачить не тільки факти з біографії...

Французький письменник Ромен Ролан так писав про останній твір Моцарта: „Реквієм дихає найчистішим почуттям християнської віри. Моцарт пожертвував у ньому своїми світскими чарами та привабністю. Він зберіг лише своє серце, яке взиваючи до Бога, стає покірливим, повним каяття, тріпотливим. Скорботний жах та м’яка журба пронизує твір, повний грандіозного та переконливого почуття”.